НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ ПІДПІЛЛЯ КРЕМЕНЧУКА У РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
14 жовтня частина українців відзначає створення Української Повстанської Армії (УПА). Частина, бо, на жаль, в Україні залишається ще чимало питань і проблем, які ділять навпіл наш народ. Політика радянської влади в національних республіках СРСР, а особливо в Україні, була спрямована на винищення всього національного, всього, що могло б складати хоч якусь загрозу комуністичній владі. За весь час свого існування агітаційна радянська машина продукувала тонни фальсифікованих матеріалів - те, що ми зараз називаємо "чорним піаром" - про "українських зрадників" Івана Мазепу, Симона Петлюру, Степана Бандеру. Створювалися міфи, які зображували героїв українського народу як кривавих злочинців. Особливо вдалою виявилася пропаганда проти ОУН-УПА та Степана Бандери. Головним чином через те, що на боротьбу проти повстанських загонів НКВС кинув підрозділи, сформовані з українців зі східних регіонів УРСР. Українці вбивали українців, і зароджена у братовбивчій війні ненависть підтримувалася протягом усіх повоєнних десятиліть "істориками" та агітаторами партійних структур КПРС.
Документи з радянських та нацистських архівів, до яких після перебудови отримали доступ не лише західні, але й українські історики, впевнено доводять, що УПА створювалося не для того, щоб допомагати гітлерівцям у поневоленні України, а для того, щоб боротися за її самостійність. Головним гаслом боротьби ОУН-УПА були "Смерть кату Гітлеру!". "Смерть кату Сталіну!". І нацистська армія вважала УПА таким же ворогом, як і радянських партизанів.
14 жовтня вважається символічною датою створення УПА, оскільки це - день Святої Покрови, свято, яке здавна особливо шанувалося українським козацтвом. У жовтні 1942 року на Поліссі військовим референтом Краєвого Проводу ОУН Сергієм Качинським (Остапом) було створено перший відділ Української Повстанської Армії.
Повстанська армія діяла на західних та північних землях України. Але націоналістичне підпілля активно працювало і на Сході республіки.
Діяли організації ОУН і в Кременчуці.
У книзі "Кременчуччина в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр." М. Твердохліб розповідає про підпільну групу в міському краєзнавчому музеї на чолі з його директором К. Корольчуком. Працівники музею проводили просвітницьку роботу серед населення, розповідаючи про історію Центральної Ради, діяльність українських провідників часів революції та громадянської війни. У 1942 році гестапо заарештувало Корольчука та наукового працівника музею Д. Барковського.
Потужною була підпільна організація націоналістів на чолі з редактором газети "Дніпрова хвиля" Михайлом Щепанським. За час, коли газету редагував Щепанський, на її сторінках друкувалися матеріали про сталінські репресії, про історію України, про українське життя в окупованому місті та його околицях, сприяла вихованню патріотичних настроїв серед населення.
Щепанський керував цілою мережею груп ОУН. Допомагали йому в цьому Якимців та Надія Мойленко.
Підпільники через своїх людей в міській управі опікувалися долями дітей-сиріт, сприяли роботі українських шкіл.
За сприяння підпільників було створено пункт Українського Червоного Хреста, який надавав медичну допомогу військовополоненим (слід відзначити, що в радянській історичній літературі пункт називали без слова "Український", замовчуючи факт участі в його організації націоналістів).
Підпільники ОУН виготовляли для кременчужан та військовополонених фальшиві перепустки та довідки, за якими вдавалося частину поранених солдатів врятувати від гестапівських таборів. Подібна робота була можлива лише до середини 1942 року, коли окупаційна влада ставилася до місцевого населення з певною лояльністю.
Однак вже з весни 1942 року, розуміючи, що просвітницька робота, яку проводять газета "Дніпрова хвиля", краєзнавчий музей, школи та окремі працівники міської управи складає загрозу пануванню гітлерівців у місті, поліція та гестапо проводить ряд арештів.
У донесенні про події в СРСР за №183 від 20.03.1942 р. начальник поліції безпеки повідомляє зокрема таке: "8 березня 1942 року була арештована група прихильників Бандери в Кременчуці".
Михайла Щепанського було схоплено разом з дружиною і дітьми та розстріляно. Разом з ним було арештовано його найближчих помічників та багатьох молодих кореспондентів газети. Це О. Єфименко, О. Стодоля, П. Воронов, О. Тихий, В. Мостенко, Т. Сапенко, Ф. Бабій, П. Кохнівський та інші.
Досліджуючи документи та спогади сучасників, кременчуцький історик М. Твердохліб робить припущення, що групу було зраджено ймовірно одним з працівників редакції "Дніпрової хвилі" В. Тарасів. В усякому разі, він був одним з небагатьох, хто уникнув арешту, а після призначення Тарасів редактором, "Дніпрова хвиля" припинила друк просвітницьких матеріалів, повністю перейшовши на подання зведень з фронту, офіційних документів управи та уривків з книги Гітлера "Майн кампф".
Міркуючи над історію страшної війни, яка забрала мільйони життів українців, ми повинні якнайбільше задумуватися про примирення. Примирення між нащадками людей, які воювали хай і на різних фронтах, але проти одного спільно ворога - нацистської Німеччини. Навіть якщо ОУН-УПА і боролися про радянської армії, слід не забувати, що це була боротьба не на боці Гітлера, а за ідею самостійності Україні. І щоб не казали, але чи можна назвати "бандами" організації, через які з 1942 по 1952 (закінчення боротьби УПА в Західній Україні) пройшло до 400 тисяч українців? Один з ветеранів УПА, учасник телепрограми "Подвійний доказ" на 1+1 сказав: "Якби ми не мали підтримки населення, хіба могли ми протриматися ще десяток років вже після війни?".
прокіп (05.10.2012, 20:25) писал:Один з ветеранів УПА, учасник телепрограми "Подвійний доказ" на 1+1 сказав: "Якби ми не мали підтримки населення, хіба могли ми протриматися ще десяток років вже після війни?".
прокіп, А вот японец Хироо Онода тридцать лет в одиночку воевал "без підтримки населення", слабы духом оказались борцы за идею
прокіп (05.10.2012, 20:25) писал:Створювалися міфи, які зображували героїв українського народу як кривавих злочинців.
Шо-то складывается мнение, что сейчас все с точностью до наоборот - из кровавых преступников пытаются вылепить героев
Цитата из Эйсмонта. Типовой журналистский штамп. "Головним чином через те, що на боротьбу проти повстанських загонів НКВС кинув підрозділи, сформовані з українців зі східних регіонів УРСР. Українці вбивали українців, і зароджена у братовбивчій війні ненависть підтримувалася протягом усіх повоєнних десятиліть "істориками" та агітаторами партійних структур КПРС." А теперь узнаем,кто развязывал братоубийственную войну. Цитата на цитату. "В первых числах декабря 1939 краковское отделение ОУН (возглавляемое С. Бандерой), не согласовав своих действий с Центральным Проводом ОУН (ПУН) под руководством А. Мельника, направляет во Львов курьера с указаниями к подготовке ОУН к вооружённому выступлению. Курьер был перехвачен НКВД, которое сумело захватить ряд руководителей ОУН[21]. [править] 1940
В связи со значительными потерями в подпольной сети ПУН отдает в начале января 1940 приказ о воздержании от активных действий и переходе в глубокое подполье. Руководимое Бандерой краковское отделение ОУН продолжает готовить вооружённое восстание, отправляя из Генерал-губернаторства на территорию, контролируемую СССР, вооружённые «ударные» группы. Первая такая группа была направлена в конце января 1940, но была перехвачена пограничниками, части других групп удалось пройти незамеченными.
10 февраля 1940 Бандера создает и возглавляет собственный руководящий орган ОУН — Революционный провод (ОУН-Р) и фактически выходит из подчинения ПУН Мельника.
10 марта 1940 ОУН-Р планировало завершить подготовку к восстанию на территории западных областей Украинской ССР к середине мая 1940, к 20 марта на территорию УССР была переброшена часть руководящих кадров ОУН-Р, среди которых был и И. Климов (Легенда) и Д. Клячкивский. Планы были сорваны достаточно результативными действиями НКВД в апреле-мае 1940, в связи с этим восстание было перенесено на сентябрь-октябрь 1940.
Одновременно с этим на территории Генерал-губернаторства шло активное обучение членов ОУН-Р военному и диверсионному делу. Среди экзаменаторов были Р.Шухевич и Я. Стецько. Для наиболее перспективных действовали штабные и специальные курсы в Кракове. При поддержке абвера проводились тактические учения с боевыми стрельбами. На территории УССР члены ОУН-Р собирали информацию о расположении воинских частей и складов РККА, а также подробную информацию о комсоставе РККА. Информация, полученная в августе 1940 НКВД от перехваченного связного ОУН-Р из Кракова опять сорвала запланированное восстание. В ходе мероприятий НКВД против подполья ОУН-Р было захвачено более 2 тысяч винтовок, 43 пулемета, 600 пистолетов и прочее военное снаряжение и амуниция. ОУН-Р пришлось отозвать раскрытых резидентов на территорию Генерал-губернаторства.
Зимой 1940—1941 подготовка членов ОУН-Р на территории Генерал-губернаторства продолжалась в ещё большем объёме. Спецподготовку по диверсионной работе в абверовских лагерях в Закопане, Крыныци, Команчи проходило несколько сотен бандеровцев."(с) Это уже не КПСС, То бишь ОУН из кожи вон лезло,чтобы начать ту самую братоубийственную войну. Можно и другое сказать,но хватит и этого.
Очередная тухлятина от Эйсмонта и от топикстартера.
НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ ПІДПІЛЛЯ КРЕМЕНЧУКА У РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Очередной го..нопост из исторической фантастики.... Вы только зацените этот абсурд: Кременчуг, 1942г,..... бендеровское подполье.. кругом немцы, т.е. свои для них. Какое подполье??? Бред...
книжки читаємо різні. і німецькі теж. там все написано
тут одне питання~коли мене питають про те чому у нас не згадують ці події? а яка може бути відповідь. окрім того . що ми самі про себе нічого не знаємо
А що ж? Тоді просто назву "суздальська фальсифікація". Чомусь цей "історик" закінчив в певний період, а ось за що Бандеру посадили німці, а Шухевича об'явили в розшук він не продовжив.
Цитата:Очередной го..нопост из исторической фантастики.... Вы только зацените этот абсурд: Кременчуг, 1942г,..... бендеровское подполье.. кругом немцы, т.е. свои для них. Какое подполье??? Бред...
Отаке невігластво! Цей персонаж навіть О. Бендера сюди записав. Він може й думає, що американські індійці в Індії живуть. І для таких американці створили інтернет? Цікаво, а він хоч уявляє, що Кременчук українське місто, в якому до війни жили євреї та українці і десь лиш 7% приблудлих московитів?
xlm, Это было ,но только надо описывать не теми словами. ОУН рассчитывала,что немцы за них свергнут Советскую власть.Потому оно тесно сотрудничало с ними,надеясь,что под шумок она займет нужное положение в германской зоне оккупации,а вот потом....Когда- нибудь, как - нибудь она станет первой. Как она рассчитывала победить немцев- документы умалчивают, должно быть, это было в порядке мечтаний о светлом будущем.А вот документы на сейчас достаточно подробно составлены. С началом войны ,кроме подконтрольных немцам батальонов, ОУН создало походные группы,которые двигались за немцами и устраивались в крупных городах ,предлагая услуги немцам. Дескать,сразу же у вас будут люди,знающие и немецкий и местный,и лояльные к вам. Немцы охотно шли на это ,предоставляя им посты в администрации. А дальше они днем занимались поддержанием оккупационного режима,а вечером мечтали о светлом будущем до утра. А утром продолжали выпускать газеты с благодарностью Гитлеру-освободителю и более приземленные дела творить. В шталаге пленные мрут, в том числе местные,а они соловьями разливаются, как хорошо мы живем,спасибо Адольфу Алоизовичу. Ну,а что полиция делала- писалось про это. Потом отношения начали портиться, ибо немцы оказались неблагодарными... Сами понимаете, когда немцы морили голодом и расстреливали лояльных советской власти людей и евреев, особого протеста членов походных групп это не вызвало.Они,как работники управ и полиции, этому даже помогали...
гражданин
гражданин