Украіна - Вчора. Сьогодні. Завтра.

2009-11-15T12:59:40+02:00 2016-12-06T17:15:52+02:00
+ 1
Горожане
-2
Залетный
Пробувши невеликий час на форумі «Кременчук он лайн», відчувши в деякій мірі його атмосферу, я вирішив не тратити час на малоефективні дебати. При цьому я крім подяк отримав ще й 2 попередження (причину останнього так і не знайшов – сторінку, на яку йде посил, пошукова програма вперто не хоче знаходити). Тому вирішив залишатися на сайті іншим шляхом.
На початку цього року я закінчив писати книжку «Історія українського невігластва», контрольний тираж якої поки що розповсюджується лиш в Києві. Одночасно в мене залишаються ностальгічні почуття до Кременчука, в якому я виріс та сформувався. Але я бачу, що Кременчук (та й Київ теж) здорово здав за ці роки відносно свого характеру та культури. Тому в пам'ять про тих робітників КРАЗу, які в 1964 році мене некомсомольця всупереч рішенням парткому все таки проштовхнули на навчання від заводу до Харківського політеху я вирішив опублікувати вказану вище книжку по частинах на сторінках кременчуцького сайту.
Під час публікування книжки я не буду вступати ні в які полеміки, чого рекомендую й іншим, тому що тема розкривається лиш в комплексі всієї книжки. Отже майте терпіння прочитати її до кінця, а лиш потім робіть висновки. Головне правило цієї відкрившоїся рубрики повинно бути наступне – в центрі уваги повинна бути Україна, а не гонор кожного з нас.

РОМАН НЕКОЗ
Київ – 2009рік
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО НЕВІГЛАСТВА


ЗМІСТ:

ПЕРЕДМОВА ВСТУП
НАША МЕНТАЛЬНІСТЬ
ОБ’ЄКТИВНІ ЧИННИКИ
ІСТОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ
РУСЬ
ЛИТОВСЬКА ДЕРЖАВА
ПОЛЬЩА
КОЗАЧЧИНА
ХМЕЛЬНИЧЧИНА
МОСКОВІЯ
УКРАЇНА В СКЛАДІ РОСІЇ
БІЛЬШОВИЦЬКА ІМПЕРІЯ
СУПРОТИВ УКРАЇНИ В ХХ СТОЛІТТІ
РОЗВАЛ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ІМПЕРІЇ
НАСЛІДКИ КОЛОНІАЛІЗМУ В УКРАЇНІ
ДЕЩО ПРО МОВУ
СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА
МАЙДАН
СУРОГАТНІСТЬ НИНІШНЬОЇ ДЕРЖАВИ
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
РОСІЙСЬКІ ГАЛЬМА ТА ГЕОПОЛІТИКА
ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ
ДІАСПОРА
ВИСНОВКИ ПОПЕРЕДНЬОГО
ШЛЯХИ ВИХОДУ З КРИЗИ
ПРОПОНОВАНІ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
ПІСЛЯМОВА


ПЕРЕДМОВА
Взятися за перо мене примусила наша українська дійсність. Тяжко спостерігати, коли твій народ скочується в бездну, з низу якої йому ніколи не вибратися. При продовженні цього процесу він розділить долю багатьох інших зниклих суспільств, віддавши занедбану територію більш пристосованим до життя співмешканцям по Землі. Якщо мати на увазі, що автор в школі не мав більше "трійки" по складанню творів, то можна прийти до висновку, що не особистий гонор підштовхнув його до цього. Я просто бачу, що наш народ зараз блукає в темряві буття, не розуміючи свого стану і місцезнаходження в нинішній цивілізації. І це при масі наших "проффессорів" з історії, філософії, літератури, соціології, журналістики, які крім надуманого "толерантний і працьовитий" нічого з себе відносно цього вичавити на даний час не змогли. А ця недолуга і примітивна характеристика вводить нас тільки в оману, так, наприклад, як і наших північних сусідів вдовблене "великий русский". А без правдивого діагнозу вилікуватися не можна. Такий діагноз в ХІХ столітті своєму народові ставив великий Т. Шевченко в своїх «І мертвим, і живим, і ненародженим», критикуючи його за недолугість. Також на початку ХХ століття вже І. Франко (в силу своєї інтелігентності) цей стан народу назвав просто «інертністю нації», чим підкреслював нездатність нашого народу реагувати для протистояння історичним викликам.
Ось тільки правду цього діагнозу донести до українця важко. Він ментально впертий в захисті свого НЕВІГЛАСТВА отим - " та я все знаю", при цьому маючи лиш обмежений і примітивний погляд на ситуацію, часто навіть підкинутий якимось недругом. Навіть те, що наш «герой» лінькуватий читати, не кажучи вже про осмислення прочитаного, стоїть на перепоні донесення до нього цих думок. А деякі з читаючих, не знаючи своєї рідної мови, навіть не зможуть зрозуміти суті цього слова. Тому таким я перекладаю мовою, з допомогою якої вони створили свій суржик, - «НЕВЕЖЕСТВО». Хибність результату такої обмеженості погляду я приведу на прикладі оцінки пропонованого твору. Хтось його назве просто не професійною спробою історичного та соціально-культурного аналізу, інший – криком душі патріота, а деякі – «рюмсанням лоха», який не зміг пристосуватися до реалій нашого примітивного життя. І всі будуть по своєму частково праві, але все ж ця кожна окремішність не дасть нам цілісну характеристику суті питання, тобто не наблизить нас до істини. Щоб перебороти супротив вказаної впертості земляка, автор спробував примінити метод ляпаса, який інколи приводить пацієнта до тями для подальшого осмислення своєї хвороби. Цей "ляпас" має на меті показати нашому "пацієнту", що той на даний час є всього лиш малоцивілізованим вихідцем з рабів. А стародавнє грецьке прислів'я говорить: "День рабства забирає в людини половину його Я". Тому ми зараз схожі на давньоримський плебс (теж, в основі, вихідців з подібних рабів), який заповнив своє пусте життя примітивним запитом "хліба та видовищ", чим і довів колись Великий Рим до занепаду.
Я за свої 63 роки міг бачити частину життя мого народу, мені Бог дав здатність аналізу, самому вчитися в додаток до того, чим мене примусово «напихали». З дитинства я привик знаходити різницю між словами та справами, тому уник стадного сприйняття буття через всіляку словесну пропаганду. Хоча в такому «стаді» було психологічно важко бути «білою вороною" (зі своєю нетиповою думкою) – некомсомольця в вузі та непартійного офіцера в «легендарной и непобедимой". Але я сам пішов на цей шлях непристосуванця в житті через небажання продавати своє "я" і не жалкую до цих пір про це. В 80-х і 90-х роках у мене була можливість емігрувати в більш цивілізовані країни, проте я вибрав долю вкупі зі своїм народом, тому що матір, яка б вона не була, нормальні люди не міняють. Я також міг би стати успішним політиком, але вирішив не зраджувати своїй любимій справі інженера-винахідника, маючи небоганий запас ідей і енер-гії для цього. В відповідь на це так довгоочікувана «незалежність» принесла мені разючий удар як особистості. Мій інженерний хист з готовими до впровадження винаходами виявилися непотрібними цій державі. Підкреслюю - ДЕРЖАВІ, бо народу з простоюючими заводами я був навіть дуже в нагоді при величезному дефіциті конкурентоздатної продукції і масовому безробіттю. Зі своїми проектами я об’їздив заводи від Червонограда до Харкова, оббив пороги десятків державних закладів, потратив безліч часу і паперу на безрезультативні переписки, зустрічався особисто з міністрами та п. Ющенком, але… При Сталіну це називали саботажем і просто за відповідне розстрілювали, а в «незалежній від народу» українській владі цей безвідповідальний шабаш списують на «труднощі росту», руйнуючи країну і доводячи своїм невіглаством народ до відчаю. Так з 1994 року я, як і мільйони моїх земляків, був відправлений нашою сурогатною державою в безробітне і безправне гетто, з якого зараз і пишу з надією бути почутим. 14 років поневірянь в пошуку взаєморозуміння, а потім і боротьби з паразитичними державними структурами нічого крім безглуздо втрачених років та здоров'я не принесли. В процесі написання цього твору, перегортаючи історію України та оглядаючи сьогоденну дійсність, що дійсно без валер'янки робити вболіваючій людині не можна, я по суті отримав реальний інфаркт свого серцевого міокарду. Причина цього також в тому, що, якщо на написаний мною лист до М.Горбачова з критикою його «перебудови" я отримав хоч якесь розуміння зі сторони ЦК (див. газ. Правда за 14.03.88р.), то звернення до Кучм та Ющенків завершилося запроторенням мене за грати режимом останнього з внесенням в архів даних жандармської держави моїх відбитків пальців як хронічного злочинця. І це при тому, що цей Ющенко прийшов до влади і по моїй спині на Майдані, і що мене, дисидента-шестидесятника, терпіло навіть КГБ. Ось такий "прогрес" ми пройшли за останні роки. За цей час я остаточно прийшов до висновку, що головна причина нашої недолугості не в владі конкретно, а в самому народові, його культурі, нездатності створити цю владу та контролювати її, тому й приступив до аналізу виникнення причин цього.
Отже штучно позбавлений державою своєї інженерної справи (квартира забита технічними інноваційними розробками в вигляді патентів, креслень та вузлів в металі), я все таки хочу бути корисним суспільству. Тому й поліз в сферу історичного, політичного та соціального аналізу, якого навіть більше недостає Україні ніж моїх інженерних винаходів. Не шукайте в написаному модних нині "політичних замовлень", тому що я за своє життя не привик продаватися. Я одинокий вовк типу Григорія Сковороди, який не міняв свободу думки на гроші. Тому прошу сприймати написане таким як воно є (між строк нічого не знайдете). Тут буде висвітлено всього лиш відомі історичні факти та наше сьогодення, розраховані на читання людиною з достатньою історичною та аналітичною підготовкою, але розглянуті в площині аналізованої теми і під кутом зору, вибраним автором. Ще я хочу підкреслити, що не мав за мету образити якусь особистість чи національність, бо давно прийшов до висновку, що найкраща національність - це порядна людина. Але, в силу людської природи, я все таки стаю в роль того “кулика", який стає на захист свого "болота". А "болото" у нас, 46 мільйонів, спільне, тому я прошу і інших його мешканців подумати про його майбутнє. Я все це пишу не "в пику" професійним історикам, філософам чи соціологам, а лиш хочу заповнити ту прогалину в думках, яка так дефіцитна в наш час. Тому вибачаюсь за свій правопис, стилістику, можливі історичні та аналітичні неточності (ордена Лєніна інститут і 10 років в Красной армії не дуже достатньо сприяли моїй освіченості і, особливо, збереженню рідної мови). Отже, дивіться в суть написаного, а вона буде доступною тим, у кого є мозок та бажання пошуку істини. Автор

Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?
Т. Шевченко. 1843 рік.
ВСТУП
Початок ХХІ століття. Цивілізоване суспільство продовжує свій прогресуючий поступ в розвитку. Європа, як той локомотив, своєю культурою веде перед в цьому, відшуковуючи кращі шляхи, аналізуючи свої помилки. Відійшли в минуле багатовікові протиборства Англії, Франції, Німеччини, цей шкідливий егоїзм середньовіччя, віднайдено спільні позитивні риси, на базі яких будуються Сполучені Штати Європи. Цей приклад європейської культури розноситься по всьому світу. Навіть віддалена Японія, відкинувши 100 років назад свій національний консерватизм, перейшла на європейські рейки, зберігши свої кращі здобутки попереднього життя. Чому ж ми, українці, так близькі територіально до культурних європейських центрів, але менш зрозумілі для них ніж ті ж японці чи китайці?
Україна - це Богом даний благодатний край, в якому панують невігластво та злидні, невизначеність та вимирання. Навкруги розкинулися ще далеко не виснажені плодородні землі, панує не найгірший клімат, достатній запас копалин, але мільйони здорових людей бідкаються в пошуках заробітку для нормального життя. Паразитизм та культурна деградація донищують ту частину Європи, яка зветься Україною. Чому ми на даний час являємося одним із саме відсталих народів континенту поряд з болгарами, білорусами, росіянами чи молдаванами з румунами? Кого ми тільки не звинувачуємо в наших бідах. Монголів, поляків, москалів, які загарбували нашу територію і паразитували на ній. Наших керманичів, нав'язаних нам і вибраних нами - за їх шокуючу безвідповідальність. Навіть Бога клянемо за відсутність його співчуття. Ось тільки сам народ не винимо, бо, бачите, він - "працелюбний та толерантний". Алогічність такого підходу очевидна на прикладі відносин людини та воші на ній. Але ж остання не винна, що людина допустила її до себе паразитувати. Тому будемо шукати причини в народі, починаючи з стану його та кожного із нас.

ДАЛІ БУДЕ
Забаненные
+ 133
Почетный
старейшина
Всегда думал, ну чего страшного может быть в графомании? Теперь вижу: - в руках графомана нациста, даже клавиатура становится страшным оружием.
Это я так, мысль в слух.
Не существует безвыходных ситуаций, лишних людей, случайных встреч и потерянного времени.
Горожане
+ 74
Великий Гуру
Нема тут нічого такого, бо мова про нас. Де йдеться про нацизм?
Забаненные
+ 133
Почетный
старейшина
писатель, Судя по расставленным акцентам, автор пытается показать гипертрофированное влияние России с Америкой на Украину, захлебнувшуюся в суржике, рабстве и прочем, приследуя при этом определённую идею и подводя читателя к определённым ярко выраженным выводам: скинуть гнёт, запретить всё чужое и доказать всем свою исключительность.
Вы правда видите выход в том, чтобы полностью обрубить все связи с миром и уйти в глубокую самоидентификацию?
Не существует безвыходных ситуаций, лишних людей, случайных встреч и потерянного времени.
Горожане
+ 509
Аксакал
Шурик), ну, про нациста-то ты явно загнул А написано хоршо: грамотно, умно и зло.
"Найжаркіші куточки в пеклі залишені для тих, хто в часи найбільших моральних випробувань зберігав нейтралітет" Данте
Забаненные
+ 133
Почетный
старейшина
[quote=Белокурая Жози]Шурик), ну, про нациста-то ты явно загнул[/quote]
Да ладно) Только нацик топит окружающих соседей, чтобы выпятить своё превосходство. Стоит глянуть только на перечень опуса, с главами типа "ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ" чтобы понять, самый цинус ещё впереди.
Не существует безвыходных ситуаций, лишних людей, случайных встреч и потерянного времени.
Горожане
+ 74
Великий Гуру
Чогось в Європу дуже хочеться. Дружина грант виграла, до Варшави їде.
Горожане
+ 509
Аксакал
[quote=Шурик)]типа "ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ" чтобы понять, самый цинус ещё впереди.[/quote]

"Еврейский вопрос" мучит людей с тех пор, как евреи живут среди них:-)) То есть - всегда. По крайней мере, со времен Киевской Руси - точно Поэтому ничего удивительного, что он занимает и автора.

Добавлено спустя 6 минут 31 секунду:

[quote=писатель]Чогось в Європу дуже хочеться. Дружина грант виграла, до Варшави їде.[/quote]

Я Вас розумію..А що за грант, в якій галузі?
"Найжаркіші куточки в пеклі залишені для тих, хто в часи найбільших моральних випробувань зберігав нейтралітет" Данте
Горожане
+ 74
Великий Гуру
Та все теж - журналістика
Горожане
+ 17
Почетный
гражданин
[quote=роман степанович]Цей "ляпас" має на меті показати нашому "пацієнту", що той на даний час є всього лиш малоцивілізованим вихідцем з рабів. [/quote]Брехня!
Мы не рабы, мы один из самых свободолюбивих народов на этой планете. Рабство нам чуждо, может поэтому мы живем его не замечая?
У нас нет того духовного скелета, кот. был раньше. А без него мы вот как раз и превратились в "рабов". А вместо этого скелета в нас пытаются впихнуть (вернее уже впихнули) чуждый нам гламур, смачно приправленный дискурсом и залили все это алкоголем. В результате - идеальный "раб" (оперируя уже вашим термином) и с иллюзией свободы. Готовый терпеть скотское к себе отношение. [quote=роман степанович]"День рабства забирає в людини половину його Я [/quote]Один мой "товарищ по оружию" рассказывал мне, что некоторые американские индейцы добровольно становились рабами, чтобы выработать в себе инструменты борьбы с собственным эго! И находясь в фактическом рабстве, освобождали громадное кол-во энергии для создания собственных энергетических тел (т.е. души по-нашему) и впоследствии становились святыми, в нашем понимании этого слова! (с)
Давайте-ка, ребята, покурим перед стартом... ;)
 
Доступ закрыт.
  • Вам запрещено отвечать в темах данного форума.