Концентрационные лагеря Кременчугской Губернии

2012-02-24T19:02:56+02:00 2015-02-17T20:52:55+02:00
0
Концентрационные лагеря Кременчугской губернии в 1920-23 годах.: Когда?
В 1920-23 году.
(5/45.45% голосов)
Не было вообще.
(6/54.55% голосов)
AD
Горожане
+ 180
Великий Гуру
Концентраційні табори Кременчуцької губернії в 1920-1923 роках. За матеріалами Полтавського обласного архіву

Метою цієї роботи є введення в науковий обіг раніше маловідомих архівних матеріалів із зазначеної теми, а також опис архівного фонду ФР-2210 Державного архіву Полтавської області. Автор також скористався іншіми фондамі того періоду для більш об'ємного огляду проблеми.
Діяльність подібних установ тривалий час взагалі не висвітлювалася через політичні міркування, хоча в художній літературі про громадянську війну і згадувалися концтабори для полонених білогвардійців. У пострадянські часи увагу дослідників приваблювали табори більш пізнього періоду, а в досліджуваному періоді основна увага приділялася Соловецькому табору особливого призначення. Після розсекречення матеріалів (фонд ФР 2210 розсекречено у 1990р.) особливої уваги до них від дослідників не проявилося. Вивчення матеріалів фонду має дозволити дати відповіді на розмір каральної політики радянської влади періоду 1920-1922рр. на території Кременчуцької губернії, пріоритети цієї каральної політики, умови утримання ув'язнених, а також опосередковано відповіді на ряд питань внутрішньої політики СРСР (взаємовідносин між РРФСР і УРСР, мовної політики та інші).
Необхідно додати, що історія самої Кременчуцької губернії - це також біла пляма, яка мало привертає увагу дослідників.
Архівний фонд табору включає тільки один опис № 1, який містить 59 аркушів. В описі перераховано 934 справи. Справи з № 1 по № 129 відображають діяльність табору в Кременчуці, табору в Черкасах і частково відділу примусових робіт Кременчуцького губернського виконкому. Справи з № 130 по № 183 - особисті справи співробітників табору. Справи з № 184 по № 934 - особисті справи ув'язнених. 8 справ вважаються втраченими.
Згідно з назвамі справ, слід зазначити, що в Кременчуцькій губернії існувало два концентраційних табори (Кременчук і Черкаси), що табори були організовані і використовували нормативну документацію за зразком РРФСР, що їхню роботу курирували як ВУНК, так і радянські органи (підвідділи виправних робіт виконкомів), що у подальшому вони були передані у НКЮ, що в них містилися особи, засуджені на різні строки (від двох тижнів до довічного строку, а також взагалі без позбавлення волі, що говорить про те, що ув'язнені в таборах були засуджені за найрізноманітніші злочини) , що Кременчуцький табір функціонував до 1923 року, переживши Кременчуцьку губернію.
Слід зазначити, що в кременчуцьких умовах не було нагальної необхідності у використанні фізичної праці ув'язнених. У першій половині 1921 року кількість працюючих тільки по губернському раднаргоспу коливалося в межах 4000 чоловік, а ув'язнених у таборі було в десятки разів менше [6, 76].
Автором вивчена частина перерахованих справ, опис яких буде надано нижче.
Справа №1 Повідомлення Головного управління громадських робіт і повинностей НКВС від 16.12.1920 року.
Містить інформацію про те, що:
1. Обов'язково повинний бути створений відділ примусових робіт при відділі управління Губернського виконкому.
2. Всі табори формуються НК.
3. Якщо НК чомусь не проводить формування табору, то його формування покладається на відділ примусових робіт.
4. Згідно з Постановою РНК від 12.10.1920року засуджені особи можуть направлятися в табори із НК, ревтрибуналів, а також народними судами і рішеннями радянських органів, яким надано це право.
Iнформація про те, що заарештовані можуть використовуватися на посадах наглядачів у таборі [2, 4].
Положення про бюро примусових робіт без позбавлення волі вважається тимчасово недійсним, тому що воно не затверджено РНК.
Документ датований 3 листопада 1920 року [2, 7].
Повідомлення, що на даний час в місті заарештованих немає. Раніше було затримано на строк до 5 діб 212 осіб, які використовувалися на прибиранні вулиць [2, 13].
Повідомлення про те, що табір нині знаходиться в стадії організації; раніше він не існував. Підписано завідуючим відділом примусових робіт Болотіним [2, 22].
Слід зауважити, що в фонді є матеріали протилежного змісту. Згідно нім, дезертири фронту праці отримували 2 тиждня концтабіру за цє в серпні 1920 року.
Табір розташовувався у дворі згорілого раніше парового млина Любаровского. Млин був на розі тодішніх Пушкінської та Маріїнської вулиць (нині бульвару Пушкіна та вул. Воровського). Вказується, що для охорони табору була потрібна караульна команда в 9 осіб [2, 25].
Відношення до начальника міської міліції про виділення міліцією варти для табору в кількості 30 чоловік (мабуть, концтабір виріс по відношенню до часу створення документа (зазначено на сторінці 25.) [2, 74].
Довідка товаришеві Готлібу, що він є комендантом табору. Дата 21.12.1920року [2, 181].
Справа №22. Містить перелік ув'язнених, які перебували в Кременчуцькому таборі. Список складається з прізвища та імені ув'язненого, початку відбування ним строку, його подальшу долю (втік, помер, звільнений). Має позначки, частково олівцем, частково чорнилом у вигляді «галочок» над прізвищами . Дата складання не вказана.
У списку зазначено 163 особи, з них звільнені 27, збігли 15, помер 1 чоловік (Іван Бокий), 4 чоловіки направлені до губернської НК або в губернський кримінальний розшук. 1 чоловік (Іван Наталіч) направлений на постійну роботу до губернської НК.
Про частину звільнених є тільки запис, що ці ув’язнені звільнені; про частина є додаткова інформація – з якої причини вони звільнені.
Наприклад, Бібічева Тетяна звільнена 18.02.1921р. через те, що надала документи про непричетність до проституції.
Грамурко Горпина має такий же запис.
Хрипова Євдокія звільнена 27.02.1921р. тому що надала документи про невинність (у чому саме - не зазначено).
Жоден з ув’язнених не має запису про прибуття до табору раніше 17 лютого 1921року. Тобто та ж Т.Бібічева була звільнена буквально на другий день після ув’язнення.
У справі №17 містітся інформація про хворих ув'язнених.
Книга датована 1920 роком, має 125 записів. Оскільки про частину ув’язнених внесено декілька записів, то в загальній кількості звернулося за медичною допомогою близько 80 осіб.
Аналіз справи дозволяє говорити, що медична допомога ув'язненим надавалася
Справа №32 Надає відомості про ув'язнених, що перебувають у Кременчуцькому концтаборі; про строки перебування і причини їх засудження в період з лютого 1921року. Кінцева дата за таблицями не визначається.
Таблиці заповнені за інструкціями і зразками, що зберігаються в справі №10.
Як з'ясувалося, заповнення їх виявилося складним завданням і користуватися ними було важко. До того ж, при підшиванні їх до справи закривається дата, на яку є ці відомості. Таблиці виготовлені друкарським способом, заповнені від руки.
З таблиць можна зробити висновок, що на 9 лютого (можливо, 1922року) в таборі перебувало 158 осіб, зокрема 137 заручників, 4 військовополонених. Засудженим на строк понад 5 років була тільки 1 особа.
На 11 листопада 1921року в таборі налічувалось лише 60 осіб. З них на строк до 5 років засуджено 20 осіб (4 за посадові злочини, 5 спекулянтів, 10 за кримінальни злочини, 1 контрреволюціонер). На строк понад 5 років засуджено 1 людину за посадовий злочин, 1 – за спекуляцію. 5 осіб засуджено до кінця громадянської війни, 33 – заручники.
На один з днів жовтня 1921року (через незручну підшивку в справі точна дата неясна) в таборі нараховувалося 43 особи, з них 30 заручників. Всі інші засуджені на строк до 5 років, в тому числі 4 за посадові злочини, 2 за спекуляцію, 6 за кримінальні злочини, 1 за контрреволюційні.
Кількість увязненних коливалася від 28 до 158.
Справа №65.У ній зібрані відомості по змінах у чисельності ув'язнених у Черкаському концтаборі, причини та строки їх засудження. Слід зазначити, що штампи на документах Черкаського концтабору зроблені з написами українською мовою, а штампи Кременчуцького – російською мовою. Тексти документів російською мовою.
Відомості за період з 19.06. по 26.06.1921року.
Перебувало на початок періоду 45 ув'язнених ( 1 жінка), прибуло 19 (у тому числі 4 жінки, відбув 1; на кінець періоду залишилось 63 особи (5 жінок). Крім того, звільнено за цей період 32 особи з числа перебуваючих на обліку при таборі.
У період з 6 по 12 червня 1921року перебувало 44 ув’язнених, у тому числі 1 жінка, прибула 1 людина.
Далі подані відомості, що в період з 19 по 26 травня налічувалося 67 осіб (3 жінки).
На 27.04. було 86 осіб (1 жінка).
14.04. було 55 осіб (1 жінка).
6.04 було 74 людини (3 жінки), звільнено 16 осіб з числа перебуваючих на обліку при таборі. Таким чином, є потижневі зведення кількості ув'язнених, що надавались до губернії. Слід зазначити, що кількість ув'язнених відносно невелика, але є досить багато людей, що безпосередньо в таборі не знаходились, але перебували на обліку в ньому і, можливо, що працювали згідно з нарядами з табору.
Список з 72 осіб із зазначенням, хто яким органом засуджений.
Дивізійним трибуналом засуджені 11 осіб ( можна припустити, що за дезертирство), відділом примусових робіт 4 чоловіки, губернським трибуналом 22 чоловіки, військовими трибуналами 2 чоловіки, народними судами 23 чоловіки; для іншіх трибунали не уточнені [4, 26].
Іменний список з 77 осіб на 19.03.1921р., що містить відомості, на який термін засуджена людина і за який злочин.
На жаль, про частину засуджених написано, що невідомо, на який термін і за що вони засуджені. Таких було 8 осіб. Двоє з них, можливо, польські військовополонені (Я. Гурський і Г. Бобер).
3 чоловіки засуджені за мішочництво, але не зазначено, на який термін.
За дезертирство засуджено 10 осіб, строки від 8 до 20 років, частіше 8 і 10 років.
За бандитизм і контрреволюцію засуджена 1 особа на 15 років.
За бандитизм 7 осіб (від 5 до 15 років, але частіше 10 і 15 років)
За керівництво бандою (Коломієць Г.С.) на 5 років.
За озброєний грабіж 3 особи (термін у всіх три роки)
За вбивство 1 особа – 3 роки.
За крадіжки 5 осіб – строки від 4 місяців до 1 року.
За зберігання зброї 1 особа – 10 років.
За дискредитацію радянської влади 2 особи – 10 і 15 років.
За контрреволюцію 4 чоловіки з строком до закінчення громадянської війни.
За халатне ставлення до службових обов'язків - 1 людина на 1 рік [4, 32].
Додатки до відомостей, що вказані вище, про в'язнів.
На термін до 1 року засуджено 8 осіб, в тому числі 7 осіб за крадіжки та 1 особу за халатне ставлення до службових обов'язків. За крадіжки строки становили від 2 до 6 місяців, тільки за крадіжку госпітального майна призначено 1 рік.
На строки до 5 років позбавлення волі засуджено 14 осіб, у тому числі 1 за вбивство, 3 за дезертирство, 3 за крадіжки).
На строки до 10 років засуджено 15 осіб, з ніх 7 дезертирів, 1 за злісну спекуляцію, 1 за крадіжку, 1 за бандитизм.
На строки до 15 років засуджено 5 осіб, у тому числі 3 за бандитизм, 1 за дискредитацію радянської влади, 1 за бандитизм і контрреволюцію.
Один з ув’язнених – К. Мартиненко - помер в таборі.
На строк 20 років засудили 1 особу (В. Я. Слоквеко) за дезертирство.
На строк «до закінчення громадянської війни» засуджено 12 осіб. Причини засудження: за контрреволюцію засуджена 1 особа, 3 особи за злісну спекуляцію. Про 8 осіб такі дані відсутні. Причому на відсутність даних вказує адміністрація самого табору, що не одержала відомостей, з якої причини вони засуджені.
На невизначений строк, «до розпорядження», засуджені 22 особи. Всі за невиконання продрозкладки. 2 особи з них померли в таборі: С.К. Іващенко та С.С. Ткаченко.
На строк до 1 місяця засуджені 12 осіб, але зазначено лише, що з них двох засуджено за крадіжку лісу. В інших випадках причина засудження не вказана.
Особи, засуджені без позбавлення волі на термін до 6 місяців. Таких було 2 чоловіки. За які злочини – не вказано.
Особи, засуджені без позбавлення волі на термін до 5 років. Таких було 2 – один за бешкети і образи, один за витрачання (можливо, розтрату).
Особи, засуджені без позбавлення волі на термін до 10 років: один чоловік – Йосип Гедик, засуджений за хабар [4, 35-44].
Таким чином, концентраційні табори Кременчуцької губернії були не перевантажені ув'язненими.
Наведемо деякі дані по кримінальних злочинах у губернії . Згідно з книгою затриманих губернською міліцією, кількість затриманих за різні злочини в 1921р. (дані неповні) становила 843 особи; за період з 1 січня по 30 травня 1922 р. – 981 особа. В основному це особи, затримані за крадіжки [9]. Збереглися справи Губернського ревтрибуналу за 1920 р. на 123 особи (у тому числі 31 дезертир, 2 пособники у дезертирстві, 10 за посадові злочини, 1 за хабар, 9 за грабіжі, 2 за вбивства з грабіжами). Виїзні сесії ревтрибуналу в повітах додають ще 47 чоловік. За 1921 р. збереглися справи ревтрибуналу на 153 чоловіки [11]. В архіві зберігаються документи Черкаського і Чигиринського повітових карних розшуків.Скажімо, Черкаський карний розшук за січень вів 73 кримінальні справи, у тому числі 40 справ розкрив. У їх числі розкрито 34 різних крадіжки [7]. До Чигиринського карного розшуку в березні 1921р. було 5 звернень з приводу крадіжок (всі були розкриті), незаконного винокуріння – 5 справ (всі розкриті), 3 вбивств (розкриті всі) та ін. Всього з 26 звернень про злочини 20 злочинів розкрили.
За серпень того ж року було 72 звернення про злочини, 44 було розкрито. З 30 простих крадіжок розкрито 17, із двох крадіжок зі зломом – одна.
У листопаді з 97 злочинів розкрито 68, у тому числі з 66 крадіжок 49 [8]. Якщо додати НК і виконкоми, що мали право присуджувати до ув'язнення в концтабори, то незначне число людей, засуджених до перебування в таборах за кримінальні злочини, наводить на думку про свідому м'якість каральної політики.
Розгляньмо практику засудження за повстанський рух. Згідно з відомостями губернської міліції, на травень 1921р. в губернії оперували 400 махновців (у травні напали на село Піски і вбили там 10 чоловік); у Черкаському повіті 200 осіб банди Дзигаря (і також банди з Холодного Яру); в Знам'янському повіті близько 800 чоловік із двома кулеметами на тачанках. У Чигиринському повіті 90 чоловік з банди Хмари. В інших повітах кількість бандитів визнана незначною [12, 1].
На 3 червня 1921р. в Черкаському повіті діє дві банди в Будянському лісі (до 300 осіб); в Чигиринському повіті 4 банди (500 кінних і 200 піших); в Олександрійському повіті до 200 бандитів; в лісах між Знам'янкою і Холодним Яром – до 5 тисяч. В інших повітах діють тільки окремі групки кримінальних бандитів [12, 3]. Правда, 14 червня в Кременчуцький повіт знову повернувся загін махновців [12, 27]. При такому розмаху повстанського руху наявні в таборах півтора десятки людей, засуджених за бандитизм і неповні півтори сотні заручників не вражають розмахом репресій.
Існував фактичний розподіл функцій між таборамі (кременчуцький використовувався більше як місце для утримання заручників, а черкаський мав значно строкатіший контингент). Можливо, це є випадковістю. Концентраційні табори були новим явищем у пенітенціарній системі, оскільки поєднували відразу багато функцій, які раніше в умовах Російської імперії не поєднувалися. Якщо скористатися сьогоднішніми реаліями, то черкаський табір, наприклад, поєднував функції: ізолятора тимчасового утримання, при якому відбувають невеликі строки арешту за дрібні адміністративно покарані злочини, ВТЗ (причому навіть декількох типів, оскільки терміни ув'язнення коливались від 1 року до 20-ти), інспекції з виконання покарань (в якій проводиться нагляд за ув’язненими, засудженими до покарань без позбавлення волі), табору для інтернованих і військовополонених.
Існування концентраційного табору використовувалося владними структурами як явний засіб тиску на недбайливих підопічних, щоб змусити їх належним чином виконувати свої обов'язки.
Наприклад, губернський виконком видає наказ про необхідність прибирання міста, антисанітарія в якому досягла небезпечних масштабів. Наказ починався так: "Улицы и дворы города представляют собой помойную яму, на тротуарах и дорогах горы замерзшего мусора. В то же время как эпидемии косят людей вокруг десятками..." та завершався вказівкою, що необхідно в п’ятиденний термін навести лад. Ті ж особи, що ухиляються від прибирання вулиць і дворів, мали бути поміщені в концтабір. Наказ надруковано в № 57 газети «Городские Известия» від 15.03.1921року [5]. Є приклади використання концтабору як жупелу і на нижчих рівнях влади. Начальник артилерійського складу, спостерігаючи недбальство підлеглих у відвантаженні пороху, загрожує недбайливим тим же концтабором «как нежелающим работать в Советской Державе» (пункт 3 наказу по складу №57 від 9.04.1921року) [5].
Недбайливим підлеглим погрожував концтабором і начальник губернської міліції [10, 2].
Представляють інтерес також дані про терміни засудження за різні злочини в порівнянні з сучасними статтями КК. Діючій КК України в редакціі від 5.04.2001р. за дезертирство у воєнний час передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, тобто відношення до дезертирів пом’якшало. Але не слід виключати того, що цей дезертир був засуджений відразу за кілька злочинів. Згідно з діючим КК, отримати термін від 2 до 6 місяців позбавлення волі за крадіжку (стаття 185 КК) можливо, але це є великим щастям для засудженого. Зазвичай терміни покарання за крадіжку обчислюються роками, але часто використовується відстрочка виконання вироку до позбавлення волі. Засудження на 10 років без позбавлення волі за хабарництво нині неможливо (або позбавлення волі, або штраф). Стаття КК № 257 «Бандитизм» передбачає позбавлення волі на термін від 5 до 15 років, тобто стільки ж, скільки і в 1921р.
Призначення строку позбавлення волі на 3 роки за вбивство нинішнім законодавством передбачається тільки за значних пом'якшуючих обставин (статті 116 і 119 КК).
Що стосується режиму утримання ув'язнених, то деякі відомості про нього можна знайти у справах №185 і 187.Згідно з матеріалами справи №185 засуджений за крадіжку на 2 місяца концтабору відпускався в домашню відпустку 4 раза (з 5-ї години вечора до 8-ї ранку наступного дня). Він на шостий день перебування в таборі проситься у відпустку додому і отримує таку можливість, відбувши в таборі десять днів.Згідно з матеріалами справи №187, засуджений за приховування товару на 1 рік регулярно відпускався в домашню відпустку – за 5 місяців утримання в таборі не менше 4 разів.
Що стосується втеч із табору, то у вивчених автором справах наявні три справи збіглих ув'язнених. Примітна реакція на втечі: в одному випадку агентом кримінального розшуку був проведений розшук втікачки в Кременчуці (хоча вона мешканка Єлисаветграда), в іншому випадку відправлене повідомлення до кримінального розшуку про розшук без результату; в третьому випадку не зроблено нічого.
Підводячи підсумки даного етапу роботи з матеріалами Кременчуцького концтабору, слід відзначити такі їх особливості:
1.Каральна політика Радянської влади в досліджуваний період різко відрізнялася від пізнішої.
2.Концентраціонний табір тієї епохи – це багатофункціональний виправний заклад, що значно відрізняється від виправних установ дореволюційної Росії і пізнішого радянського періоду.
3.Срок ув'язнення в цей період за деякі злочини значно менший, ніж у сучасній Україні.
4.Концентраціонни табори Кременчуцькоі губерніі не є «таборамі смерті», а навіть за деякими умовами режиму м'якіше за сучасні виправно-трудові заклади.
5. Залучення ув'язнених табору до праці не було значущим елементом економіки губернії.
Автором планується подальше вивчення архівних матеріалів фонду та публікаціі на цю тему.

 
ЛІТЕРАТУРА

1. Державний архів Полтавської області (далі-ДАПО), фонд ФР 2210,опис 1, справи 1-190.
2. ДАПО, фонд ФР 2210, опис 1, справа 1.
3. ДАПО, фонд ФР 2210, опис 1, справа 10.
4. ДАПО, фонд ФР 2210, опис 1,справа 65.
5. ДАПО, фонд ФР 1855, опис 2, справа 177.
6. ДАПО, фонд ФР 1186, опис 3,справа 5.
7. ДАПО, фонд ФР 1189, опис 1,справа 43
8. ДАПО,фонд ФР 1189, опис 1,справа 44
9. ДАПО,фонд ФР 1189, опис 1,справа 48
10. ДАПО,фонд ФР 1189.опис 2.справа 1.
11. ДАПО,фонд ФР 2048,опис 2.
12. ДАПО, фонд ФР 1189, опис 2,справа 5.
 
Благими намерениями вымощена дорога к AD
(c)
Старший сержант запаса.
Горожане
+ 74
Великий Гуру

Цитата:1.Каральна політика Радянської влади в досліджуваний період різко відрізнялася від пізнішої.
2.Концентраціонний табір тієї епохи – це багатофункціональний виправний заклад, що значно відрізняється від виправних установ дореволюційної Росії і пізнішого радянського періоду.
3.Срок ув'язнення в цей період за деякі злочини значно менший, ніж у сучасній Україні.
4.Концентраціонни табори Кременчуцькоі губерніі не є «таборамі смерті», а навіть за деякими умовами режиму м'якіше за сучасні виправно-трудові заклади.
5. Залучення ув'язнених табору до праці не було значущим елементом економіки губернії.


Цитата: у Черкаському повіті 200 осіб банди Дзигаря (і також банди з Холодного Яру); в Знам'янському повіті близько 800 чоловік із двома кулеметами на тачанках. У Чигиринському повіті 90 чоловік з банди Хмари. В інших повітах кількість бандитів визнана незначною [12, 1].


AD послухайте, що вам скажу - не історику чи лікарю, але як людина людині. ( Скажу, бо не бачу в бліц-думці того, що написав). Але тут в цій темі справді це буде доречно.
Ви пишете про події 20-21 року в Україні. Це наша спільна частина історії України й варто підходити до цього питання більш виважено. Тут є різниця між вами та Дмитром Вирським чи Вами та покійним Левом Євселевським. А різниця ось в чому.
Мова про принцип ксерокса - коли ваша робота як історика - це поїхав у Полтаву, справу архівну переписав, приїхав у Кременчук і цю справу надрукував. Через місяць знову поїхав,знову накопіював, переписав і все. Це така ж робота як у ксерокса - копію одну зробив, далі наступну, потім ще одну.
Тобто ви берете одне джерело і робите по ньому висновки, що в принципі і є головною вашою проблемою. Бо ніхто з істориків так не робить. Історики - не ксерокси.
Для того, щоб написати про Холодний Яр, слід у ваші дослідження додати другу частину - хто ці селяни які воювали з ЧК, чому воювали, які причини ? Бо люди просто так за вила , рушниці, граблі - не беруться. Ви пишете про концтабори і робите висновки - наші табори кращі.

Цитата:.Концентраціонни табори Кременчуцькоі губерніі не є «таборамі смерті»


Але про те, що концентраційний табір це не дуже добра річ ви не кажете. Бо у мене, простого читача з"являються питання - то яка різниця між кременчуцьким табором смерті і Освенцимом. Лише в тому, що у другому були газові камери, а у комуністів їх не було ? А решта, чи люди не так помирали ? Та ні помирали все одно, бо концтабір як його не крути , таким і залишиться.
Тут розумієте в чому різниця ? Різниця у вашій упередженості в дослідженнях історії України, за що ви беретесь. І поки це буде, всі знатимуть хто такий Вирський, хто написав "Чорний Ворон", і хто для Кременчука Лев Євселевський.
Але хто такий AD - не скажуть. Так - автор статей однобоких, накопіював кримінальних зведень за минулі роки та не більше. Приблизно як сьогодні репортер молодий в газеті на практиці - пішов у вівторок в міліцію, переписав сводки, приніс у редакцію. Наступного вівторка знову в міліцію, знову переписав, знову в редакцію приніс...
Така моя порада , але вам звісно краще знати, що саме робити - продовжити свою роботу у вигляді копіювальника, чи спробувати зробити серйозні дослідження.
Iva
Жандармы
+ 174
Великий Гуру

писатель (27.02.2012, 11:30) писал:Вирський, хто написав "Чорний Ворон", і хто для Кременчука Лев Євселевський.


А процитировать, по ходу ваших суждений?
Вы слыхали фамилию Вирского, Евсилевского...?
И что теперь?
- Очередная порции пустозвонства?
Если упоминаете этих людей, то хоть по строчке их процитируйте!
У вас есть другие данные по этому вопросу?
- Предоставьте их. Обнародуйте свои цифры, подкрепите их цитатами из работ того же Вирского или Евсилевского.
Был бы я здесь модератором поставил бы вам бан!
Надоела эта клоунада по всем веткам!
Горожане
+ 74
Великий Гуру
писатель
14:55, 27.02.2012
Іва - суперечка не про це. Є думки по суті ?

Цитата:Был бы я здесь модератором поставил бы вам бан!

Та отож - не ви мій модератор
AD
Горожане
+ 180
Великий Гуру

писатель (27.02.2012, 11:30) писал:

Цитата:1.Каральна політика Радянської влади в досліджуваний період різко відрізнялася від пізнішої.
2.Концентраціонний табір тієї епохи – це багатофункціональний виправний заклад, що значно відрізняється від виправних установ дореволюційної Росії і пізнішого радянського періоду.
3.Срок ув'язнення в цей період за деякі злочини значно менший, ніж у сучасній Україні.
4.Концентраціонни табори Кременчуцькоі губерніі не є «таборамі смерті», а навіть за деякими умовами режиму м'якіше за сучасні виправно-трудові заклади.
5. Залучення ув'язнених табору до праці не було значущим елементом економіки губернії.


Цитата: у Черкаському повіті 200 осіб банди Дзигаря (і також банди з Холодного Яру); в Знам'янському повіті близько 800 чоловік із двома кулеметами на тачанках. У Чигиринському повіті 90 чоловік з банди Хмари. В інших повітах кількість бандитів визнана незначною [12, 1].


AD послухайте, що вам скажу - не історику чи лікарю, але як людина людині. ( Скажу, бо не бачу в бліц-думці того, що написав). Але тут в цій темі справді це буде доречно.
Ви пишете про події 20-21 року в Україні. Це наша спільна частина історії України й варто підходити до цього питання більш виважено. Тут є різниця між вами та Дмитром Вирським чи Вами та покійним Левом Євселевським. А різниця ось в чому.
Мова про принцип ксерокса - коли ваша робота як історика - це поїхав у Полтаву, справу архівну переписав, приїхав у Кременчук і цю справу надрукував. Через місяць знову поїхав,знову накопіював, переписав і все. Це така ж робота як у ксерокса - копію одну зробив, далі наступну, потім ще одну.
Тобто ви берете одне джерело і робите по ньому висновки, що в принципі і є головною вашою проблемою. Бо ніхто з істориків так не робить. Історики - не ксерокси.
Для того, щоб написати про Холодний Яр, слід у ваші дослідження додати другу частину - хто ці селяни які воювали з ЧК, чому воювали, які причини ? Бо люди просто так за вила , рушниці, граблі - не беруться. Ви пишете про концтабори і робите висновки - наші табори кращі.

Цитата:.Концентраціонни табори Кременчуцькоі губерніі не є «таборамі смерті»


Але про те, що концентраційний табір це не дуже добра річ ви не кажете. Бо у мене, простого читача з"являються питання - то яка різниця між кременчуцьким табором смерті і Освенцимом. Лише в тому, що у другому були газові камери, а у комуністів їх не було ? А решта, чи люди не так помирали ? Та ні помирали все одно, бо концтабір як його не крути , таким і залишиться.
Тут розумієте в чому різниця ? Різниця у вашій упередженості в дослідженнях історії України, за що ви беретесь. І поки це буде, всі знатимуть хто такий Вирський, хто написав "Чорний Ворон", і хто для Кременчука Лев Євселевський.
Але хто такий AD - не скажуть. Так - автор статей однобоких, накопіював кримінальних зведень за минулі роки та не більше. Приблизно як сьогодні репортер молодий в газеті на практиці - пішов у вівторок в міліцію, переписав сводки, приніс у редакцію. Наступного вівторка знову в міліцію, знову переписав, знову в редакцію приніс...
Така моя порада , але вам звісно краще знати, що саме робити - продовжити свою роботу у вигляді копіювальника, чи спробувати зробити серйозні дослідження.


Писатель,вы действительно такой или прикидываетесь?
Значит,с 1990 года фонд лежал,никто его не трогал и не пытался. Человек ЗА СВОИ ДЕНЬГИ фонд изучил(насколько хватило их и времени) написал про них три статьи.
Например,на Украине в открытом доступе есть только два фонда такого содержания.Один из них уже не белое пятно.
в России в базе данных по диссертациям на истор.тему НЕт ни одной диссертации,посвященной этой теме. В списках литературы есть ссылки на ДВА фонда концлагерей и ОДНУ статью ,описывающую фонд Рославльского концлагеря.
Таким образом Кременчуг оказался на очень заметном месте.
Претензии по сути не принимаю.Человек,высказавший из сам ни ..не делает,а только других жить поучает. Он паразитирует на сведениях,которые Евселевский добыл лет двадцать назад. с учетом его привычки перекрутить все и перепутать это вообще смеху подобно.
Для людей ,незнакомых с темой ,я поясню,что если есть архивный фонд,именуемый "Борьба с Бандитизмом",то как бы исследователь не симпатизировал этим героям фонда,то он обязан назвать фонд "Борьба с бандитизмом"и приводя сведения о том,пользоваться формулировками дел. Рядом он может приписать,что они не были бандитами и т.д.,но искажать сведения фонда он не вправе.
Что касается концлагерей,то нужно понимать следующую вещь. Что такое концентрационный лагерь изначально? Это место временного содержания лиц (военопленных,интернированных и пр.).чем он отличается от тюрьмы.
А.Режимом.
Б.Лагерностью.То есть постройки не камерного типа,а ближе к полевым лагерям войск.
В тюрьмах начала 20 века был в основном камерный режим содержания.То есть человек большую часть времени проводил под крышею в четырех стенах.Максимум его выпускали на часок на прогулку по двору гуськом. Скажем,в тюрьмах РИ только -только начали переходить к работама так заключенным ,сидя в переполненных камерах (их не хватало всегда) было нечего делать.Идут годы,перемежающиеся только сном и едой. Отчего заключенные от нечего делать забавлялисьтак: например.голой ладонью били по шляпке торчащего из стены гвоздя.Кто больше ударов выдержит.Это мазохизм,но был и садизм.
В Концентрационном лагере человек куда больше находился на открытом воздухе и работал там.
Недаром содержание в камерах считается до сих пор более тяжким наказанием,чем в лагерях.А в тех же лагерях существуют помещения камерного типа,то бишь карцеры для нарушения режима.
По смертности.
Изначально к. лагеря не рассчитывались на то,что их используют как лагеря смерти.Это уже позднее время.в первое время людям в них угрожали в основном эпидемии.Скученность людей при пренебрежении к вопросам гигиены вызывали эпидемии. Это было в британских КЛ времен англо-бурской войны, в австрийском Талергофе.
Так что первые украинцы,умершие в концлагере-это не участники антибольшевитской борьбы,а заподозренные в москвофилии австрийцами жители Западной Украины.
Не отличался функциями лагеря смерти и кременчугский. Медпомощь им оказывали.работой не перетруждали.Ее не всегда и было для них. Поэтому умерли единицы.Свидетельств о смерти не нашел,но там были люди и почтенного возраста.
Поэтому смешивать одно с другим,то есть крем.концлагерь и лагерь смерти- это либо незнание,либо ложь.
Ибо концлагерь в Кременчуге это прообраз современного ИТУ,хотя и более многофункциональный.
Теперь глянем дальше.В 23 году концлагеря были ликвидированы.Остался лишь один-Соловецкий.
И что произошло?
А теперь сидеть стало тяжелее.В Кременчуге остался только домзак на Веселой,оставшийся от царо,и сидело там в КАМЕРАХ аж 400 человек на 230(или около) посадочных мест.
В Полтаве была та же картина.
И даже стало хуже. Не только сидельцам,но и народу.
Поскольку
Вот будет цитата
"«По состоянию на 1/I–1947 года личный состав военизированной охраны ИТЛ и колоний составляет: старшего и среднего комсостава 8843 чел., рядового и младшего начсостава — 139053 чел., или 8,6% к численности охраняемых контингентов. Некомплект охраны — 6418 чел.

Кроме вольнонаёмного состава в охране используется 10758 чел. заключённых» (ГАРФ. Ф.Р–9414. Оп.1. Д.86. Л.4).

Понятно, что такие факты напрямую противоречат расхожим представлениям, будто «половина страны сидела, а другая половина их охраняла». Да и «бывалым зекам» как-то стрёмно признаваться, что их охраняли так хреново.
Обличители сталинизма уверяют, дескать сажали, чтобы заполнить лагеря рабсилой. Документы свидетельствуют прямо противоположное: лагеря были созданы, потому что некуда было девать заключённых.

В марте 1928 года правительственная инструкция фактически потребовала от народных судов осуждать мелких преступников к принудительным работам без содержания под стражей. В результате всю первую половину 1930-х годов доля осуждённых народными судами к принудительным работам превышала 50%. В 1930 году 20% всех убийц, 31% насильников, 46,2% грабителей и 69,7% воров были осуждены к принудительным работам без содержания под стражей (Система исправительно-трудовых лагерей в СССР, 1923–1960: Справочник. М., 1998. С.18).

Однако, несмотря на такие меры, тюрьмы по-прежнему оставались переполненными. Поскольку терпеть такое положение, когда уголовные преступники фактически остаются безнаказанными из-за того, что их некуда сажать, было нельзя, и была создана система исправительно-трудовых лагерей."(с)
Благими намерениями вымощена дорога к AD
(c)
Старший сержант запаса.
Горожане
+ 74
Великий Гуру
писатель
15:40, 27.02.2012

Цитата:Ибо концлагерь в Кременчуге это прообраз современного ИТУ,хотя и более многофункциональный.
Теперь глянем дальше.В 23 году концлагеря были ликвидированы.Остался лишь один-Соловецкий.
И что произошло?
А теперь сидеть стало тяжелее.В Кременчуге остался только домзак на Веселой,оставшийся от царо,и сидело там в КАМЕРАХ аж 400 человек на 230(или около) посадочных мест.
В Полтаве была та же картина.


Ми не чіпали 28 рік. І 33-ій теж
Нет вопросов у меня лично. Пишите ради Бога свои предвзятые выводы. Я не против. Там єдине питання у мене щодо цього, коли ви пишете про гарне життя в концетраційних таборах .

Цитата:Так что первые украинцы,умершие в концлагере-это не участники антибольшевитской борьбы,а заподозренные в москвофилии австрийцами жители Западной Украины.
Не отличался функциями лагеря смерти и кременчугский. Медпомощь им оказывали.работой не перетруждали.Ее не всегда и было для них. Поэтому умерли единицы.Свидетельств о смерти не нашел,но там были люди и почтенного возраста.


Ну та які там питання - в концтаборах Німеччини теж мало хто працював. Я б не став би робити висновки, що наші концтабори кращі. Бо є сам зміст слова "Концтабір". У нас теж концтабір був - на місці стадіону "Політехнік". Там теж ніхто не працював , а лікар кременчуцький Жванія навіть ліки передавав військовополоненим. Ув"язнених теж годували, не завжди правда.

Цитата:З таблиць можна зробити висновок, що на 9 лютого (можливо, 1922року) в таборі перебувало 158 осіб, зокрема 137 заручників, 4 військовополонених

.
Таке я теж читав . По моєму у Медведева. Йдеться про те, скільки заручників в Рівному захопили німці і розстріляли їх згодом. Розумієте - практика одна і таж - заручники , концентраційні табори. Наші табори у комуністів кращі , їхні, що у фашистів - гірші. Дурня справжня, бо що одне дуже погане і інше теж - зовсім погане, а ви цього не бачите.
Але Бога ради - пишіть свої заангажовані висновки. Комусь потрібно і копії робити. Немає питань.
Висновок тут трошки не такий -

Цитата:Ибо концлагерь в Кременчуге это прообраз современного ИТУ. Поэтому смешивать одно с другим,то есть крем.концлагерь и лагерь смерти- это либо незнание,либо ложь.


Концтабір у Кременчуці - це просто концтабір, в якому тримали заручників. Це не санаторій, не лікарня і не піонерський табір для дорослих людей. Через 20 років такі ж концтабори, тільки з газовими камерами, зробить Гітлер, і тоді це буде Аушвіц, Майданек та всяка інша фашистська гидота. Але перед тим - такі ж концтабори, але без газових камер, зробить товариш Сталін. І тоді це буде запсиблаг, магадан лаг , або ще така сама комуністична гидота
Жандармы
+ 180
Великий Гуру
Старший сержант запаса
18:07, 27.02.2012

Iva (27.02.2012, 14:48) писал:- Очередная порции пустозвонства?Если упоминаете этих людей, то хоть по строчке их процитируйте!У вас есть другие данные по этому вопросу? - Предоставьте их. Обнародуйте свои цифры, подкрепите их цитатами из работ того же Вирского или Евсилевского.Был бы я здесь модератором поставил бы вам бан!Надоела эта клоунада по всем веткам!


Здесь с Вами не согласен: писатель задал вопрос по сути, привёл аргументы. Не стоит агрессивно реагировать на его посты, только потому, что у Вас о нем сложилось предвзятое мнение. Зачистил тему от флуда и неуважительных выражений.
AD, прошу Вас также соблюдать Правила общения на форуме.

Не очень понял вопрос в "голосовалке" перед началом темы... Поправьте, пожалуйста.
"Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит".
Артур Шопенгауэр
AD
Горожане
+ 180
Великий Гуру

Старший сержант запаса (27.02.2012, 18:06) писал:

Iva (27.02.2012, 14:48) писал:- Очередная порции пустозвонства?Если упоминаете этих людей, то хоть по строчке их процитируйте!У вас есть другие данные по этому вопросу? - Предоставьте их. Обнародуйте свои цифры, подкрепите их цитатами из работ того же Вирского или Евсилевского.Был бы я здесь модератором поставил бы вам бан!Надоела эта клоунада по всем веткам!


Здесь с Вами не согласен: писатель задал вопрос по сути, привёл аргументы. Не стоит агрессивно реагировать на его посты, только потому, что у Вас о нем сложилось предвзятое мнение. Зачистил тему от флуда и неуважительных выражений.
AD, прошу Вас также соблюдать Правила общения на форуме.

Не очень понял вопрос в "голосовалке" перед началом темы... Поправьте, пожалуйста.


Голосовалку я делать не собирался,она сама вылезла,а удалить ее не мог.Нужды в ней нет,так что хоть есть,хоть нет...
Что касается неуважительных выражений,то тогда уберите выражение про ксерокс.А то получается,что тут спецы влезают с со своим понятием о жизни,а их не пошли в заслуженное путешествие.
Благими намерениями вымощена дорога к AD
(c)
Старший сержант запаса.
Iva
Жандармы
+ 174
Великий Гуру

Старший сержант запаса (27.02.2012, 18:06) писал:Здесь с Вами не согласен: писатель задал вопрос по сути, привёл аргументы.


Аргументы????
Это где же аргументы?
Я аргументы представляю себе так.
Если это мои собственные исследования:
"В документах таких-то таких-то" (название документа) взятых/найденных там-то и там-то (архив, фонд, дело, № документа) имеются такие-то и такие-то цифры, такая-то и такая-то информация, которая ставят ваши (в данном случае АД) выводы под сомнение.
Если это инфа не моя, чужая (Евсилевского, Вирского, равно любого другого автора ), тогда это пишется так:
"В работе такого-то такого-то автора (название работы) опубликованной там-то и там-то, на странице (номера страниц) приводится информация такая-то такая-то, полученная из таких-то таких-то источников (перечень документов)" приводятся такие-то и такие-то цифры на основе которых, делается такое-то и такой-то вывод, противоречащий такому-то и такому-то суждению, в данном случае АДа.
Я немного подслеповатый. Можно лично для меня процитировать жирным шрифтом хотя бы один аргумент писателя такого плана.
Горожане
+ 74
Великий Гуру

Цитата:2.Концентраціонний табір тієї епохи – це багатофункціональний виправний заклад, що значно відрізняється від виправних установ дореволюційної Росії і пізнішого радянського періоду.
4.Концентраціонни табори Кременчуцькоі губерніі не є «таборамі смерті», а навіть за деякими умовами режиму м'якіше за сучасні виправно-трудові заклади.
5. Залучення ув'язнених табору до праці не було значущим елементом економіки губернії.



Іва - як його не назвати , то концтабір все одно не будинок відпочинку і не санаторій. А якщо додати туди заручників, а про це у висновку нічого не говориться взагалі, то тоді резонно виникає питання про роль ксерокса в сучасному житті
 
Доступ закрыт.
  • Вам запрещено отвечать в темах данного форума.